Протяжність маршруту - 35 км
Тривалість - 2 дні

Розпочати маршрут вирішили з пер. Торунь (per torun). Cюди добрались автобусом, що слідував по маршруту - Львів-Хуст (розклад руху автобусів по цьому маршруту див. тут).

Оглянувшись довкола і привівши себе до порядку після довгої їзди в автобусі ми рушили. Стежку, а точніше дорогу, знайти не викликало труднощів. По ній спокійно може їхати авто, а якщо є позашляховик по проблем взагалі не винекне. Головне визначитись з напрямком, а то випадково можна і в Славськ забрести :-).

Дорога не складна, місцями нудь брала. В орієнтування проблем не виникає, весь маршрут промаркований жовтим маркером на білому фоні . Так не квапно ми підкорили г. Магуру і успіно з неї спустившись зустрілись з першим казусом. Попереду нас найрозгалуженіше ,мабуть, перехрестя стежок, а меркера не видно!!! Тут у пригоді став навігатор (GARMIN eTrex Legend), який впевнено показав що нам вперед, на гору.

Сонце похилилось вже досить на захід, дівчата (перший раз в поході) досить потомились. Тому вирішили шукати місце на ночівлю. Довго думати не довелось, неподалік запримітили хатинку(hatka) біля якої розклали намет.

Гірше було з водою, хоч русло потічка було не далеко, воду в ньому знайшов не скоро (potik). Тим часом сонце йшло на спочинок.

На наступний день з новими силами ми підкорили г. Вишківський Горган (1439,9 м). На вершині знайшли багато смачненького: "яфени", ожина, брусниця, ...

Перекусили і рушили далі...

Спустившись до перешийку між горами Вишківський Горган і Мал. Горган (1365,5 м) ми зійшли з промаркованого маршрути і пішли вниз по дорозі, якою мабуть ліс возять, в село Синевірська Поляна. Тут знов у пригоді став навігатор. Через якийсь час появились перші хатки, а ще за пару хвилин ми побачили цілу купу різних авто і автобусів. То туристи приїхали поглядіти на озеро. Хочу сказати, що за останні роки тут сильно розвинулась інфраструктура послуг, побудовано мотелі і багато кафешок. Підходимо ближче - шлагбаум, 2 грн за вхід з чоловіка. Упс!.. Краще було б лісом заходити :-). Але сподіваючись що ці гроші підуть на облаштування заповідника - платимо, долаємо ще 800 м і нарешті, мета досягнута.

І радість і смуток охопили мене, озеро сильно обміліло і заросло з часу мого останнього відвідування. З дня святкування Незалежності на острівці синьо-жовтий прапор. Довкола багато туристів і відпочиваючих. По закутках дехто розкладав намети (хоч заборонено не те що намет розкладати, а й вогонь розпалювати). Виявляється з охоронцями можна домовитись... Ми ж проявивши свідомість піднімаємось в західному напрямку догори (десь 600-700 метрів) і потрапляємо на неймовірної красоти полонини. Правда зустрічаєм сліди перебування менш свідомих туристів: пляшки від горілки, вина, води, і т.д... Тут ночуєм і вирушаємо в село Лопушнє.

Згідно прокладеного по генштабівській кілометрівці маршру мали вийти на хорошу стежку, а попали у важкопрохідний ліс. Ось тут я і оцінив можливості навігатора, він вів нас по стежці якої вже давно не було (прим. це не провина навігатора :-)), і допомагав зорієнтуватись в місці де не було ніяких орієнтирів. Через важкопрохідність лісу довелось відхилитись від маршруту і спуститись трохи нижче, там під час вирубки наробили купу доріг ними при допомозі ГПС виходимо знову на потрібну стежку, і аж до самого села. Селом виходимо до головної додороги між Хустом і Долиною і чекаємо на транспорт. З досвіду хочу сказати, що краще сюди вийти якомога раніше, бо ближче до вечора вибратися скадніше. В 15:30 нас підібрав автобус Хуст-Київ (кажуть що в 11:00 ще є великий автобус, в інший час - маршрутки).

Підсумки:

• ГПС приймав сигнал від супутників досить непогано, хоч і без виносної антени і чіпсету SirfStar III
• Маршрут не складний, за вийнятком підйому на г. Вишківський Горган. Треба трохи попотіти
• На маршруті є проблеми з водою (можливо пов'язано з посухою)

Вкладення:

Фай	Опис	Розмір файлу
Трек	Трек маршруту	28 Kb
POI	POI по маршруту	0 Kb