• Протяжність маршруту - 21 км
• Тривалість - 1(2) дні

г. Парашка входить до переліку тих гір відвідати які повинен кожен турист який мандрує Карпатами.

г. Парашка знаходиться в Сколівському районі недалеко від м. Сколе. Таке розміщення не створює поблем з добиранням. Хоч електричкою зі Львова або Стрия, хоч бусом, які тут досить часто їздять в обох напрямках. Саме це і ще живописні пейзажі Карпат роблять цю вершину такою привабливою.

хр. Парашки простягається з Пн-Зх на Пд-Сх і по суті є першим хребтом який зустрічає відпочиваючих і мандрівників які рухаються в напрямку Ужгорода.

Вийшовши з поїзда (STSkole) зразу через залізнодорожній перехід (Per) переходимо колію і рухаємось стежкою в напрямку дороги Київ-Ужгород. Її добре чути по шуму транспорту який по ній переміщається.

Дійшовши до дороги повертаємо наліво і рухаємось приблизно 300 м. З правої сторони буде видно магазинчик (MAG) по продажу деталей до вантажних автомобілів. Саме попри цей магазинчик через хвіртку розпочинається стежка яка веде на гору.

До виходу на хребет стежка пролягає лісом і тільки місцями відкриваються краєвиди на околиці. Один з них після затяжного підйому виглядає так (Poliank):

Хочу сказати, що після пройденого шляху і витрачених на це сил - побачивши, що до Парашки ще стільки йти!!!, азарт подорожі трохи погас.

Подальший шлях до хребта пролягав стежкою місцями завалену деревами.

Всі сили витрачені на підйом були щедро винагороджені чорницями і брусницями які ми з превеликим задоволенням споживали під-час нетривалого відпочинку.

Хребтом йти легко. Незначні перепади висот не викликали особливих труднощів. Одне трохи дратувало :), місцями стежка проходила через щільні зарості ялин та смерек.

Десь після обіду ми підійшли під Парашку. На схилі гори лежить камінь з написом, прочитавши який ми довідались чому гора отримала таку назву.

Відпочили, а тепер в дорогу. З гори добре видно наш подальший шлях.

Йдемо в Пн-Зх напрямку приблизно 200 м до розгалуження стежки і повертаємо праворуч. Спуск стрімкий і затяжний. Місцями навіть доводиться збігати, бо складно йти. Місцями на стежці повалені дерева. На деяких ще цьогорічне листя.

На карті паралель до нас внизу бачимо стежку і щоб не підніматися на г. Діл вирішуємо спускатитись до неї. Перед підйомом на гору віддаль між стежками мінімальна. В цьому місці сходимо зі стежки і спускаємось в Пд-Пд-Сх напрямку. Стежку помітити було складно. За показами навігатора на ній (Stezhka), але стежкою це назвати було важко. Можливо картину псували повалені древа. Внизу видно струмок. Частина групи спустилась до струмка, а частина пішла за показами навігатора.

З часом обриси стежки стали чіткими і поволі переросли в дорогу якою свого часу тягали ліс. На стежці багато повалених дерев і це додає свою перчинку до загальних вражень від мандрівки..

Час від часу перегукуємось з групою яка йде потічком. Як потім виявилось в них теж життя легким не видалось :). В цілому по стежці йти швидше і зручніше.

Через деякий час вийшли на галвику де вирішили розкласти намети для ночівлі.

Вночі була гроза. Було враження що за сусідньою горою справжня война розпочалась. Дощик падав в кілька підходів.

На ранок все затягнуло туманом. Час від часу моросіло. Поснідали, зібрали речі і пішли в сторону с. Корчин. Погода була не дуже, у всіх було бажання швидше дістатись до дому. Пропустили поворот на вдсп. Гуркало. Повертатись не хотіли. Якось іншим разом зайдем.

В с. Корчин вийшли на автобусну зупинку (END). Транспорту не було довго. За цей час ознайомились з історією села.

Напис на дошці: У корчинських лісах, на г. Кичері, з 1944 по 1948 р.р. знаходився Головний Осередок Пропаганди ОУН-УПА, БЮРО Інформації Української Головної Визвольної Ради. Друкарні на чолі з П.Полтавою. Тут в 1945 і 1947 р.р. відбулись дві організаційні наради УГВР за участю: Р.Шухевича /Т.Чупринка/, Д.Грицая /Перебийніс/, Д.Маївського /Т. Косар/, О.Гасина /"Лицар"/, П. Федуна /П.Полтава/, О.Дяківа /"Горновий"/, Б.Світлик /М. Дмитренко "Доля"/, С.Кузьменка /"Степовий"/, "Волос", "Семенюк", "Нечай" Оборону осередку вела боївка Івана Городиського* /"Корчак"/.   * В останній фамілії невпевнений, напис прикритий квітами.

Зі слів місцевих мешканців автобусне сполучення тут ще не докінця відновили з часів липневої повені. Після 2-х годин чекання пішли пішки в бік с. Вернього Синьовидного. По дорозі нас підібрали і довезли до с. Гірне, а звідти маршруткою до Львова.

Підсумки:

• Маршрут не складний і цікавий

Додатки:
Трек
Дорожні мітки
Дорожні мітки(txt)

Вкладення:

Фай	Опис	Розмір файлу
Трек	Трек маршруту	30 Kb
POI	POI по маршруту	0 Kb